Природно-заповідні об'єкти

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Дейманівський». Площа 662,7 га. З них: болото – 517,4 га, сіножаті – 7га, під водою – 78,8 га. Знаходиться у користуванні Дейманівської сільської ради, розміщений на заплаві р. Удай між с. Дейманівка і с. Шкурати. Територія заказника репрезентує типову заплавну ділянку р. Удай із чисельними озерами та островами, яка виконує роль регулятора водного режиму річки. Тут можна ознайомитися з типовою рослинністю високотрав’яних та осокових боліт. Домінантами їх частіше виступають очерет звичайний, рогіз широколистий, лепешняк високий. Флористичне ядро нижніх під'ярусів формують хвощ прирічковий, лисохвіст тростиновий, вербозілля звичайне, живокіст лікарський, плетуха звичайна, жеруха австрійська, чихавка хрящувата, м'ята болотна, калюжниця болотна. Досить звичайним явищем є групи верб на болотах із верби попелястої, козячої та вухатої. На одному із таких боліт виявлені зарості рідкісної рослини – бобівника трилистого та коручки болотної, занесеної до Червоної книги України.

На осокових болотах часто домінують осоки загострена та омська. Вони подекуди утворюють угруповання із набором типових та малопоширених болотних видів, серед яких – валеріана висока, рутвиця блискуча, жовтець язиколистий, гадючник в'язолистий, сідач коноплевидний, осот болотний та ін. Досить часто посеред болотних комплексів зустрічаються озера та затоки р. Удай. Периферійна частина їх зайнята угрупованнями прибережно-водного високотрав'я шириною 4-6 м, яке сформоване очеретом звичайним, рогозами вузьколистим та широколистим із болотною папороттю у нижчому під'ярусі. Флористичним ядром заток є: щавель водний, куга озерна, паслін солодко-гіркий, осока несправжньосмикавцева, сідач коноплевидний. Відмічена значна участь рідкісної для Лівобережного Лісостепу цикути отруйної. Найбільш поширеними є очерет звичайний і болотна папороть.

Біля берегів – смуги із латаття сніжно-білого, рясок триборозених, горбатої та малої, спіродели багатокореневої, вольфії безкореневої, жабурника звичайного. Досить поширеним явищем на водоймах заказника є утворення подекуди суцільних заростей водяного різака алоєвидного. У воді виявлені різні види рдесників (плаваючого, злаколистого, кучерявого, гребінчастого), пухирник звичайний, кушир занурений.

Із них до Червоної книги України занесено 4 види (пальчатокорінник мясо-червоний – чисельні популяції на лучно-болотних ділянках різних частин заказника; коручка болотна – багаточисельна популяція на осоковому болоті, стабільна популяція, характеризується високою життєвістю; зозулинець болотний – багаточисельна популяція на лучно-болотних ділянках; пальчатокорінник Фукса – багаточисельна популяція, характеризується високою життєвістю), 5 видів – охороняються у Полтавській області (аїр болотний – багаточисельні популяції у периферійних частинах боліт та попід заростями прибережно-водного високотрав'я; латаття сніжно-біле – багаточисельні популяції на обводнених ділянках боліт та на озерах; бобівник трилистий – багаточисельні популяції у периферійній частині рогозового болота; валеріана висока – поодинокі екземпляри на заболочених ділянках; пухирник звичайний – багаточисельні популяції на обводнених ділянках боліт та у стоячих водах озер). Шість видів є малопоширеними (жовтець язиколистий – поодинокі екземпляри у складі флори осокових та рогозових боліт; рутвиця блискуча – малочисельні групи у складі травостою осокових угруповань на болотах; калюжниця болотна – нечисельні групи у складі болотної рослинності; болотна папороть – багаточисельні популяції, домінує у другому під'ярусі прибережно-водного високотрав'я на озерах та по берегах р. Удай; цикута отруйна – багаточисельні популяції у смугах прибережно-водного високотрав'я на озерах та по берегах р. Удай; вольфія безкоренева – чисельні популяції на озерах та обводнених ділянках боліт).

На території заказника можна зустріти 242 види наземних хребетних. Серед них відмічено 13 видів, занесених до Червоної книги України (далі – ЧКУ), 5 видів, занесених до Європейського червоного списку (далі – ЄЧС) та 20 регіонально рідкісних (далі – РР.).

Птахів тут зустрічається 175 видів. Це складає 56,6% від загальної кількості видів птахів, будь-коли зафіксованих на території Полтавської області. Серед них відмічено 10 видів, занесених до ЧКУ, 1 вид ЄЧС, занесений до та 16 РР. У гніздовий період на території заказника виявлено 111 видів, в тому числі ходуличник (ЧКУ), поручайник (ЧКУ), журавель сірий (ЧКУ), деркач (ЄЧС), норець малий (РР), лебідь-шипун (РР), веретенник великий (РР), крячок світлокрилий (РР) та просянка. Саме в періоди міграцій була відмічена переважна більшість видів, занесених до ЧКУ, ЄЧС та РР.

Ссавців у заказнику відмічено 41 вид, що складає 62,1% від загальної кількості видів звірів Полтавської області. Серед них відмічено 3 види занесені до ЧКУ, 4 види, занесені до ЄЧС та 4 РР. Причому, видра одночасно належить до ЧКУ та ЄЧС. Із найбільш важливих звірів тут можна зустріти лося, лисицю звичайну, кабана та ін.

Плазунів відмічено 4 із 11 видів Полтавщини. Вони входять до складу лише 3-х фауністичних комплексів: 1- до деревно-чагарникового – гадюка звичайна; 2-до прибережно-водного – черепаха болотна та вуж звичайний і 1вид – до лучно-степового – ящірка прудка.

На території заказника можна зустріти всі 10 видів земноводних Полтавщини. Хоча всі амфібії в період розмноження пов'язані з водним середовищем, справжніми водно-болотними формами, які входять до прибережно-водного фауністичного комплексу, серед земноводних заказника є тільки 2 – джерелянка червоночерева та жаба озерна. Крім того, чисельним буває гібрид між жабою озерною та жабою ставковою. Цікаво, що при цьому одну з батьківських форм, а саме-жабу ставкову, знайти до сих пір не вдалося. До лучно-степового комплексу входить лише ропуха зелена. Найбільше амфібій представлено у деревно-чагарниковому фауністичному комплексі – 6 видів: квакша звичайна, жаба гостроморда та трав'яна, ропуха сіра та тритони – гребінчастий і звичайний.

В цілому, встановлений заповідний режим заказника дозволяє забезпечити охорону цінних природних заплавних комплексів. Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Дейманівський" є важливим біоцентром Удайського екологічного коридору регіональної екомережі. Заказник має декілька островів, які люди відвідують з метою відпочинку, збору грибів, полювання. Через територію заказника по руслу р. Удай проходить водний маршрут, яким неодноразово користувались як туристи нашого району так і інших регіонів. Село Шкурати з високими прямовисними урвищами нагадує альпійські краєвиди в мініатюрі.

 .Гідрологічний заказник державного значення ''Куквинський". Розташований в околицях с. Повстин Пирятинського району. Його територія охоплює частину заплави р. Удай між основним та старим руслом .Площа – 300 гектарів. З них: сіножаті –26 га. болото – 245,3 га, пасовища – 4.7 га, під водою – 24,0 га. Розміщений на землях ВАТ Повстин. Знаходиться під власністю Великокручанської сільської ради. Затверджений рішенням УРСР №132 від 25.02.89 .Стрімкі береги Удаю, моренна гряда на півдні заказника надають території значної мальовничості.

Це-місце оселення багатьох видів тварин та птахів. Землекористувач – Пирятинське лісництво. Водно-болотні угіддя в заплаві р. Удай з рідкісними видами рослин – стабілізатор клімату, регулятор ґрунтових вод і водного режиму. Рельєф території заказника характеризується зниженою рівниною.

Куквинський заказник – це досить зволожене типове для Лівобережного Лісостепу високотравне болото. Його рослинність в більшій частині представлена угрупуванням очерету звичайного, до складу яких входять інші прибережно-водні рослини – хвощ річковий, осока гостра, чистець болотний. По краю болота відмічено більше різнотрав’я. Незначні ділянки болота характеризуються наявністю деревної та чагарникової рослинності. Невеликі ділянки з вільною поверхнею води мають водну флору та рослинність. Це ряска триборозенчаста, кушир, водяний різак, алое водяний, латаття біле.

Цікава та специфічна флора у знижених ділянках з засоленими грунтами: осока розставлена, конюшина суницевидна, подорожник приморський.

Заказник Куквинський складається з двох частин – основної (по заплаві р. Удай ) та периферії (відновленої частини з висохлими затоками). Тут знайдена водяна папороть, яка занесена до ЧКУ. У заказнику ростуть аїр, очерет, рогіз, осока, лілії, чистуха, на підвищених місцях є дуб, береза, липа. Поблизу водойм можна зустріти фрагменти конвалієвого лісу. Конвалія звичайна особливо виразна у траві, коли з’являються китиці її білих дзвониковидних квіток. До території заказника, як периферію відносять ліс, що знаходиться неподалік від водойми. Особливі умови ліс створює для своїх супутників-тварин: їжаків, медунки білки, диких кабанів, козулі та найрізноманітніших птахів. На різних ділянках лісу переважають дубові насадження 60-70 років. Зустрічаються і молоді насадження дуба. Поряд з дубом у лісі розростаються і липа серцелиста, клен гостролистий. У деревному середньому ярусі зустрічають в’яз, клен польовий, клен татарський. Територія цього заказника відіграла дуже важливу роль у збереженні та відтворенні лікарської флори та мисливської фауни.

Флористичну цінність заказника складають рідкісні види, серед яких -2 види занесені до ЧКУ, 3 – охороняються в Полтавській області ,5 – є мало поширеними у регіоні.

Лучно–болотні ділянки заказника і їх водно-болотні комплекси виконують значну водорегулюючу та стабілізуючу функцію природних екосистем р. Удай, що визначає їх екологічну цінність. В цілому наявність заказника позитивно впливає на підтримання сприятливих умов гідрологічного режиму р. Удай.

Сьогодні вище прибережно-водного високотрав’я, на узліссі соснового лісу насадженого в 70–х роках минулого століття, розмістився відпочивально–оздоровчий комплекс, де можуть одночасно відпочивати10-12 осіб. Він уже користується попитом місцевих жителів, які приїздять сюди на полювання, рибну ловлю, по гриби, а також для відзначення сімейних і професійних свят. Проїзжі заїздять сюди перепочити в чарівному куточку природи. До їх послуг баня, футбольне поле, волейбольна площадка,більярд та послуги кафе.

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення «Березоворудський». Площа – 45 га. Затверджений постановою Ради Міністрів УРСР №105 від 20.01.1960 року. Парк закладений в XVIII столітті. Місце знаходження – с. Березова Рудка. Перебуває у власності Березоворудського технікуму. З північної сторонни парку знаходиться заплава р. Перевід, з південної – сам парк. В парку зібрано понад 40 видів дерев, кущів, є 300-річний дуб. під кронами якого відпочивав Т.Г.Шевченко, який чотири рази був у Березовій Рудці. У липні 1843 р. він вперше приїздив до поміщика П.О.Закревського, де зустрічався з селянами-кріпаками.А коли вже вдруге приїхав у Березову Рудку (у грудні цього ж року),то намалював портрети П.О.Закревського та його дружини олівцем та олійними фарбами. Ці портрети експонуються в Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві.

Ця пам’ятка має великі рекреаційні можливості, зокрема екскурсійні. Парк має велике історичне значення ,так як саме в цьому оточенні творив свої шедеври Т.Г Шевченко .Сам парк вражає своєю красою ще через те, що дерева насаджувались у певній послідовності.

   DSC 0026 DSC 0058 DSC 0043  

Заказники місцевого значення (13 об’єктів загальною площею 2185,9 га).

На території Пирятинщини розміщено 6 гідрологічних заказників місцевого значення, що мають флору, фауну, клімат і природний ландшафт та значні рекреаційні можливості. Ландшафти заказників включають в себе лівобережну заплаву низького рівня та декілька підвищень, які вкриті лісом або трав’янистим покривом природного походження. Флора досить різноманітна. Чагарникова рослинність представлена заростями верби сірої, білої та інших видів верб. Широко представлені комплекси геліофітів: асоціації очерету, рогозів вузьколистого та широколистого, кути озерної, осоки прибережної та асоціація осоки гострої, вовчого тіла болотного, що містить численні популяції РР видів таких як бобівника трилистого, валеріани високої, оману високого, вовчого тіла болотного, півників сибірських, хвоща польового, латаття білого, вольфії безкореневої.

Тваринний світ території має ряд цікавих особливостей. Крупні ссавці представлені лосем, кабаном, зайцем сірим, лисицею, єнотовидним собакою. Відмічені свіжі погризи бобра, який є регіонально рідкісним видом. На окремих ділянках зустрічаються сліди видри річкової, яку занесено до ЧЄС. Багаточисельна ондатра. На підвищених ділянка помітні сліди життєдіяльності крота.

Орнітофауна заплав Удаю представлена переважно видами, характерними для водно-болотних угідь. В очеретяних заплавах домінує бугай. З хижих птахів домінуєболотяний лунь. Зустрічається регіонально рідкісний вид – великий яструб.

Постійними компонентами екосистем є ящірка прудка, вуж звичайний, ропуха зелена, жаби: гостроморда, трав'яна та ставкова. Зрідка зустрічається гадюка звичайна. Звичайним видом є черепаха болотяна. Жаба гостроморда вважається РР видом.

В річці Удай та системі заплавних водойм відмічено 22 види риб. Найчисельнішими є гірчак, верховодка, плітка, краснопірка, в'юн. Об'єктами аматорського рибальства виступають щука, в'язь, плітка, краснопірка, карась звичайний, карась сріблястий, лин, верховодка, в’юн, окунь. Цікавим фактом є наявність миня та бобирця дніпровського. Єдиним видом-вселенцем виступає амурський чебачок.

Ентомофауна є типовою для подібних екосистем. Тому широко представлені комахи з рядів Бабки Одноденки, Волохокрильці та Двокрилі (особливо довговусі). Зрідка зустрічається червонокнижні метелики махаон, подалірій та бабка імператор-дозорець.

Необхідність охорони території полягає в збереженні гідрологічного режиму заплави ріки Удай, який є визначальним чинником для функціонування місцевих біогеоценозів. Важливість цих заказників полягає в наявності значної кількості рідкісних видів. Із них до Червоної книги України занесено 4 види (пальчатокорінник м'ясо-червоний – чисельні популяції на лучно-болотних ділянках різних частин заказника; коручка болотна – багаточисельна популяція на осоковому болоті, стабільна популяція, характеризується високою життєвістю; зозулинець болотний – багаточисельна популяція на лучно-болотних ділянах; пальчатокорінник Фукса – багаточисельна популяція, характеризується високою життєвістю), 5 видів охороняються у Полтавській області (аїр болотний – багаточисельні популяції у периферійних частинах боліт та попід заростями прибережно-водного високотрав'я; латаття сніжно-біле – багаточисельні популяції на обводнених ділянках боліт та на озерах; бобівник трилистий – багаточисельні популяції у периферійній частині рогозового болота; валеріана висока – поодинокі екземпляри на заболочених ділянках; пухирник звичайний – багаточисельні популяції на обводнених ділянках боліт та у стоячих водах озер), шість видів є малопоширеними (жовтець язиколистий – поодинокі екземпляри у складі флори осокових та рогозових боліт; рутвиця блискуча – малочисельні групи у складі травостою осокових угруповань на болотах; калюжниця болотна – нечисельні групи у складі болотної рослинності; болотна папороть – багаточисельні популяції, домінує у другому під'ярусі прибережно-водного високотрав'я на озерах та по берегах р. Удай; цикута отруйна – багаточисельні популяції у смугах прибережно-водного високотрав'я на озерах та по берегах р. Удай; вольфія безкоренева – чисельні популяції на озерах та обводнених ділянках боліт).

Рекреаційне значення подібних заказників велике. Люди відвідують їх з метою відпочинку, збору грибів. Та нажаль, вони поки що використовується не на повну потужність .Це пояснюється недостатністю фінансування ПЗФ ,що дало б можливість створити на цих територіях зручні місця для відпочинку. Наприклад – піщані пляжі, місця для приготування шашлику, бесідки чи невеличкі будиночки, де можна було залишитись на ночівлю.

Гідрологічний заказник місцевого значення "Харківецький".Площа– 270 гектарів. З них: болото – 118,4 га, сіножаті – 4,9 га, пасовища – 85,1 га, ліс – 39,2 га, вода – 22,4 га. Розмішений на землях села Харківці, в лівобережній заплаві р.Удай. Власність Харківецької сільської ради. Має природоохоронне та водоохоронне значення. Затверджений постановою облвиконкому №74 від 17.04.1992 року. Обриси заказника мають дуже складну конфігурацію. Необхідність охорони території полягає в збереженні гідрологічного режиму заплави ріки Удай, який є визначальним чинником для функціонування місцевих біогеоценозів. 

Гідрологічний заказник місцевого значення"Сасинівський" . Площа 150 га. Місце знаходження – с. Сасинівка. Власність Сасинівської сільської ради. Затверджений рішенням облвиконкому №74 від 17.04.92. До території заказника відноситься дубова алея та Сасинівський лісопарк.

Гідрологічний заказник місцевого значення"Давидівський" . Площа 120 га. Місце знаходження – с. Давидівка. Власник – Давидівська сільська рада. Затверджений рішенням обласної ради від 30.01.98.

Гідрологічний заказник місцевого значення "Гурбинський". Площа – 490 га. З них: болота – 295 га, сіножаті – 5,9 га, лісу - 75,8 га, води – 23,3 га. Розташований на землях села Гурбинці. Власність Давидівської с/р. Має природоохоронне та водоохоронне значення. Затверджений постановою облвиконкому №74 від 17.04.1992 року.

Гідрологічний заказник місцевого значення "Великокручанський" . Знаходиться в с. Велика Круча на правому березі р. Удай. Досить мальовнича місцина, добре облаштована для відпочинку. Площа 90 га. Належить Великокручанській сільській раді. Затверджений рішенням облради від 30.01.1998 року.

    IMG 20180622 091641 IMG 20180622 090412 DSC 0227 

 

Гідрологічний заказник місцевого значення "Березоворудський". Площа – 150 гектарів. З них: ліс – 24 га, пасовища – 13 га, вода – 113 га, Розміщений в с. Березова Рудка Пирятинського району.Стабілізатор мікроклімату, регулятор ґрунтових вод і водного режиму. Затверджений рішенням облвиконкому №74 від 17.04.92.Власність Березоворудського аграрного технікуму .

Окрім низки природоохоронних цінностей, заказнику притаманні історико-культурні, естетичні, етичні цінності. Так, дивом вціліла до наших днів степова ділянка. Своїм збереженням вона завдячує старовинним похованням часів шведських походів. Тут сконцентровано близько 30 курганів висотою до 1,5 м і діаметром до 10 м. Таким чином плуг не торкався цієї землі 300 років. Поруч, на заплавній терасі знаходиться урочище „Три яри”. Надзвичайно цікавою знахідкою постає тут свята криниця. Вона являє собою колодязь шахтного типу, споруджений на природному джерелі чистої води. На зрубі з тесаних колод споруджено капличку, яка прикриває шахту колодязя. Криниця прикрашена образами та рушниками. Вона регулярно відвідується віруючими, про що свідчить велика кількість різнокольорових стрічок, розвішених на гілках навколишніх дерев та кущів. Звичай залишати стрічки поблизу святих криниць для того, щоб залишити тут хвороби, дійшов донаших днів ще з часів язичництва.

Виходячи з наведеного вище, постає питання про доцільне збільшення площі гідрологічного заказника "Березоворудський" .Це з одного боку дозволить охопити охороною цінні екосистеми, з іншого – розширення заказника підвищить стабільність функціонування його екосистем, послабить вплив крайового ефекту. З гідрологічної точки зору надзвичайно важливим є аспект охорони берегів, що сприятиме зменшенню ерозії та підвищенню чистоти води.

Крім гідрологічних заказників на території Пирятинщини є й інші, унікальні за своєю природою заповідні території та об’єкти місцевого значення.

Парк районної станції юних натуралістів. Розміщений на території Березоворудської середньої школи. Заказник місцевого значення. Площа – 1 гектар. Парк закладений юними натуралістами Пирятинської станції юних натуралістів під керівництвом місцевого вчителя-ентузіаста Проценка М.І. Затверджений рішенням облвиконкому №671 від28.12.82.

DSC 0145 DSC 0104 DSC 0016

 Заповідне урочище "Куквин". Площа – 477,4 гектарів. З них: ліс – 218,9 га, лісові насадження – 9,5 га. сіножаті – 29,1 га, пасовища – 30,1 га, болото – 6,2 га, дороги – 3,6 га. Розміщений на землях Пирятинського лісництва. Лісове урочище розміщене на другій терасі р. Удай, яке з усіх сторін оточене заплавними болотами. Одне з небагатьох на Полтавщині, де ростуть бубенець лісистий, а також рідкісні рослини: ярмишнак, лілія лісова та інші, занесені до Червоної книги України. Затверджений рішенням облвиконкому №671від 28.12.1982 року.

Рекреаційні можливості Куквинського гідрологічного заказника надзвичайно великі. Тут створені всі умови для відпочинку. Це і невеличкий будиночок в стилі „Робінзон Крузо”, і шалаш, зроблений з очерету (для романтиків, а якщо ви прихильник традиційного відпочинку – для вас є спеціальні місця для приготування шашлику). Нещодавно було побудовано гарну бесідку, де можна відпочити чи перекусити. Наявні місця для пікніку, дерев’яні місточки до прохолодної води, яка освіжає, дає енергію і надихає на працю. Але головне те, що відпочивати тут можна у будь-яку пору року, при різних погодних умовах.

куквин3 куквин куквин4

 Заповідне урочище "Яри – Поруби". Площа – 325 гектарів. З них: лісові насадження – 2,3 га, ліс – 285,7 га, сіножаті – 31,5 га вода – 2,2 га, дороги – 2,8 га. Розміщений на землях Пирятинського лісництва біля с. Прихідьки. Затверджено рішенням облвиконкому №437 від 16.11.1979 року. Являє собою масив типового широколистяного лісу на придолинних вододілах і схилах розгалуженої балки з річечкою – притокою р. Удай. Рельєф місцевості хвилястий. Схили та днища балок вкриті дубовим та грабово-дубовим лісом. Середній вік дерев 60-80 рокі .У деревному ярусі зростає в’яз ,груша звичайна, яблуня лісова. Підлісок розвинутий, місцями в ньому домінує ліщина звичайна (особливо в пониззі), бруслина бородавчаста, рідше – крушина ламка. На узліссі часто зустрічається клен татарський, терен, жостір проносний, вишня кущова.

Трав’янистий покрив в лісі добре розвинутий, його утворюють характерні лісові види рослин :зірочник лісовий, осока волосиста, розхідник звичайний, місцями зеленчук жовтий, копитняк європейський, яглина звичайна .В цих угрупуваннях зростають також типові для широколистяного лісу рослини – купина багатоквіткова, шоломниця висока, вороняче око, чистець лісовий, конвалія травнева, чина весняна. В пониззі балки виявлені чисельні популяції лісових орхідей, гніздівки звичайної .Ці популяції нараховують понад 100 особин. На схилах балок, особливо на дубово-грабових ділянках зростає лілія лісова – рідкісна рослина для області, занесена до Червоної книги України.

В урочищі багатий тваринний світ. Із ссавців тут мешкають дикі свині, козулі, зайці, білки, лисиці, їжаки, гризуни. Зустрічаються вужі, ящірки. Різноманітна також орнітофауна, представлена дроздом співучим, зябликом, синицею великою, великим строкатим дятлом, соловейком.

Урочеще Яри-Поруби є досить цінним природним комплексом широколистяного лісу з багатим тваринним і рослинним світом, місцезростання багатьох рідкісних,занесених до Червоної книги України рослин, унікальних для Полтавщини .Заповідний режим сприяє збереженню всього різноманіття рослин та тварин, які тут педставлені. Місцеві жителі та гості мають змогу зупинитися відпочити на південній околиці урочища на обочині автошляху Пирятин-Суми в чудовій бесідці поблизу природоохоронного заказника.

Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення "Лісопарк"Острів Масальський" – . Площа– 47 гектарів. З них: під лісом – 43.7 га, болото –3,0 га, дороги – 0,3 га. Належить Пирятинському лісгоспу. Острів омивається р. Удай, має естетичне, природоохоронне та водоохоронне значення. Лісонасадження із сосни, вільхи віком 60-80 років, окремі – понад 100 років. Затверджений рішенням облвиконкому №355 від 24.19.1978 року.

Рослинність острова різноманітна і представлена водними, прибережно–водними та лісовими угрупуваннями рослин, серед яких відмічено ряд рідкісних та мало поширених для регіону видів. Водна рослинність р. Удай представлена переважно угрупуваннями різака алоєвидного. В цілому рослина масово розвивається в р. Удай і тому не має потреби в охороні. В значно меншій кількості зустрічаються глечики жовті, жабурник, а також водна папороть їх занесено до Червоної книги України. Прибережно-водна рослинність вздовж р. Удай представлена угрупуваннями очерету звичайного, рогозу вузьколистого.

Найбільші площі займають заболочені ділянки, що представлені вільшаником. Основу трав’янистого покриву утворюють угрупування осоки омської, хвоща річкового та інші. Значну ботанічну цінність має ділянка листяного лісу із віковими (понад 100 років ) дубами. Трав’яний покрив типовий для широколистяного лісу. У зволожених місцях поширені в чисельному виді популяція орхідеї, зозулині сльози яйцевидні, які занесені до Червоної книги України. В цілому флора острова Масальський багата, різноманітна за складом, характеризується наявністю рідкісних видів.

Для кращого відпочинку облаштован невеличка територія острова для заняття фізичними вправами. Також тут є чудові пляжі з білим піском. Пирятинці дали їм назву чоловіча та жіноча купальня, як це було ще за пана Масальського. В перспективі можливе створення неподалік від острова турбази відпочинку, так як цей остів є унікальним місцем. Відпочиваючи на його берегах, людина водночас перебуває і в лісі, і біля річки. Тому острів Масальський – улюблене місце відпочинку пирятинців, особливо влітку. Сюди приходять цілими родинами, з друзями, і острів щиро приймає всіх відвідувачів.

DSC 0150 DSC 0089 DSC 0106 2

 Ботанічна пам'ятка природи "Дуб Черешчатий". Площа 0,01 га. Місце знаходження – місто Пирятин вул. Пушкіна, 33. Знаходиться у власності БДЮТ м. Пирятин. Затверджений рішенням облвиконкому №555 від 24.12.70. Цей величезний гордовитий дуб є окрасою улюбленого місця відпочинку дорослих та дітей Пирятина. Цей дуб привертає увагу своєю величчю: тридцятиметровою висотою та розлогістю гілок, правильною формою. Пирятинці називають цей дуб шевченківським,тому що вважають, що він є свідком приїзду Т.Г. Шевченка до Пирятина. Поважний вік дуба засвідчений паспортом.

Ботанічний заказник місцевого значення «Шкуратівський». Місцезнаходження: північно-західна околиця с. Шкурати Пирятинського району Полтавської обл. Дейманівська сільська рада. Землекористувач – Пирятинський держлісгосп. Площа заказника – 12 га. Рішення про створення 18 сесії 4 скликання від 23.03.05. Східною межею заказника є протиерозійний вал, який споруджений у верхів’ях системи ярів урочищ "Крутий Яр". Західною межею заказника є ґрунтова дорога Дейманівка-Шкурати, що проходить по межі борової та лесової тераси. Місцева назва "Нижня дорога". Південною межею заказника є схил північної експозиції „Крутого Яру; Північною межею заказника є початок схилу яру "Сасів".

Метою створення заказника є забезпечення охорони унікальних ділянок колись поширених степових фітоценозів лісостепу України. Ботанічні дослідження, здійснені на цій територіїв 1995-2003 рр. дозволили виявити ряд "червонокнижних" видів рослин: ковила пірчаста, ковила волосиста, сон чорніючий. До регіонально рідкісних та малопоширених на Полтавщині належать: анемона лісова, горицвіт весняний, дзвоники персиколисті, конвалія звичайна, первоцвіт весняний, півники угорські.

Рельєф заказника дуже складний з наявністю великої кількості від'ємних форм у вигляді ярів з вертикальними стінами та геологічними оголеннями, що робить об’єкт перспективним з точки зору палеонтологічних та геологічних досліджень. Значна частина території заказника розміщена на крутосхилах. Саме особливості рельєфу урочища забезпечили його збереження від помірного випасання худоби та механізованого обробітку ґрунту. Існування цього заказника забезпечує збереження популяцій червонокнижних та регіонально-рідкісних рослин та зразків степових екосистем лісостепу.

DSC 0531 DSC 0435 DSC 0537

 Загальнозоологічний заказник місцевого значення "Леляківський" оголошений Рішенням Полтавської обласної ради від 23 березня 2005 року Розміщений в районі сіл Леляки та Кейбалівка Пирятинського району на площі 379,9 га. Він охопив правобережну заплаву р Удай.

Рослинність заказника представлена: комплексами геліофітів (асоціації очерету, рогозів вузьколистого та широколистого, куги озерної, осоки прибережної. Дерево-чагарникова рослинність представлена чорновільховими фітоценозами переважно облямівкового типу, заростями верби сірої, білої та інших видів верб. Значну площу займають ділянки степових лук та заростаючі піски на яких зустрічаються елементи засолених лук – тризубець морський та будяк сірий. Лісові ділянки частіше представлені посадками сосни звичайної з острівками берези білої. По краю посадок відзначені окремі дерева клена татарського та дуба звичайного. В природних зниженнях лісового масиву виявлена популяція плауна колючого, який занесений до Червоної книги України. Крім того в ході досліджень виявлені такі червонокнижні види рослин: пальчатокорінник м'ясочервонний, п. травневий. Досліджена територія вирізняється також високим видовим різноманіттям тваринного світу.

Орнітофауна представлена переважно видами характерними для водно-болотних угідь. Так, щороку на гніздуванні відмічається колонія чорного крячка чисельністю 15-20 пар. У заростях чагарників звичайна садова кропив'янка та чагарникова очеретянка. У посадці сосни звичайної відмічено сова сіра та колонія берегової ластівки.

Серед гризунів найбільш поширена руда полівка. Звичайним видом у заказнику є черепаха болотяна. Ентомофауна території відрізняється великою кількістю видів завдяки мозаїчності та різноманіттю біотопів і, як наслідок цього, великої протяжності екотопів .Широко представлені ряди: бабки, прямокрилі, напівтвердокрилі, твердокрилі, лускокрилі, перетинчастокрилі та двокрилі. Під час досліджень виявлено біля 450 видів комах. Більшість знайдених видів бабок відносяться до родин стрілки та коромисла. Найбільше різноманіття серед перетинчастокрилих відмічено серед риючих ос – біля 60 видів 12 родів, що складає приблизно 25% видового складу цих ос у Лісостепу України. Враховуючи дуже широкі трофічні зв’язки цих комах та таку видову, а особливо родову різноманіть, досліджені біотопи мають великий інтерес з ентомологічної точки зору. На цій території сформувався дуже цікавий та унікальний ентомокомплекс. Було відмічено 8 «червонокнижних» видів комах: бабка-красуня та дозорець-імператор , жук-олень ,вусач великий дубовий західний; оси сколія степова, сфекс рудуватий, лярра анафемська та бджола ксилокопа фіолетова. Основна причина зміни чисельності вищезгаданих рідких видів на території України є деградація та руйнування сприятливих для їх існування місць через господарську діяльність людини. Найбільш цікавими були дані про вусача великого дубового та лярри анафемської – за останні 45 років це п’ята та шоста, відповідно, знахідки цих комах в Україні.

Цікаву групу пам'яток історії, які натепер вже набули природних рис, становлять кургани. Це – своєрідні «піраміди степів». Один з курганних могильників розташований за 4 км на північ від села Березова Рудка. Він займає край рівнинного плато другої надзаплавної тераси правого берега р. Перевод. На сьогодні група нараховує 111 задернованих напівсферичних насипів, зведених над поселенням епохи середньої бронзи заввишки від 0,2 до 1,4 м і до 12 м у діаметрі. Група складається з кількох скупчень: у північному і центральному переважають невеликі кургани; у південному й західному – великі й середні. Археологічні знахідки на могильнику датуються Х-ХІV ст. Поруч, на заплавній терасі знаходиться урочище "Три яри". Надзвичайно цікавою знахідкою постає тут свята криниця. Вона являє собою колодязь шахтного типу, споруджений на природному джерелі чистої води. На зрубі з тесаних колод споруджено капличку, яка прикриває шахту колодязя. Криниця прикрашена образами та рушниками. Вона регулярно відвідується віруючими, про що свідчить велика кількість різнокольорових стрічок, розвішених на гілках навколишніх дерев та кущів. Звичай залишати стрічки поблизу святих криниць для того, щоб залишити тут хвороби, дійшов до наших днів ще з часів язичництва.

Могильник давньоруського періоду виявлений на південній околиці села Кроти. Він розміщується на другій надзаплавній терасі правого берега Удаю, Загальна кількість курганів у групі – 76. Вони мають різну висоту га діаметр, на східній околиці групи знаходиться, вочевидь, найдавніший «курган бронзовик», який і визначив місце зведення пізніших середньовічних споруд. По периметру комплекс окреслює рів. Зі сходу на захід територія давнього некрополя тягнеться на 300 м., з півночі на південь – на 60 м. Неподалік в с. Кроти виявлено залишки давньоруського селища, що датується X ст.

DSC 0130 DSC 0070 DSC 0063

 

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

- У природі все розумно продумано і влаштовано, кожен зобов'язаний займатися власним заняттям, і в даній мудрості - найвища справедливість життя. - Артур Конан Дойл

- Немає нічого більш винахідливого, ніж природа. - Цицерон Марк Туллій

 

бесплатные шаблоны joomla тут